УКРАЇНІ

УКРАЇНІ
Україно,
Ти - сонце весняне, 
Моя рідна, моя золота... 
Твої древні задумані храми, 
Старовинні чудесні міста –
Ніби в казці, де час зупинився, 
Щоб усе, що було, пригадати: 
Тихі співи і танці вогнисті, 
Щебетання в садку біля хати, 
І тумани, і роси краплисті, 
І героїв славетних життя, -
І мале босоноге дитя, 
Що біжить радо з піснею в поле 
І сміється, хоч ніженьки коле!..

Мій рідний край

Мій край чудовий – Україна! 

Тут народились ти і я. 

Тут над ставком верба й калина, 

Чарівна пісня солов’я. 

Все найдорожче в цілім світі, 

Бо тут почався наш політ. 

Цвітуть волошки сині в житі, 

Звідсіль ведуть дороги в світ. 

І найдорожча рідна мова – 

Джерельцем радісно дзвенить. 

І мила пісня колискова, 

Чумацький шлях кудись зорить. 

Усе найкраще і єдине, 

І радощі усі, й жалі… 

Мій рідний краю, Україно! 

Найкраще місце на землі! 

У РІДНОМУ КРАЇ

Одна Батьківщина і двох не буває,

Місця, де родилися, завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває,

Той долі не знайде в житті.

Чи можна забути ту пісню, що мати

Співала малому, коли засинав?

Чи можна забути ту стежку до хати,

Що босим колись протоптав?

У рідної краї і серце співає,

Лелеки з далека нам весни несуть,

У рідному краї і небо безкрає,

Потоки, потоки, мов струни течуть.

Тут кожна травинка і кожна билинка

Вигойдують мрії на теплих вітрах,

Під вікнами мальви, в саду материнка

Оспівані щедро в піснях.

Тут мамина пісня лунає і нині,

Її підхопили поля і гаї,

Її вечорами по всій Україні

Співають в садах солов'ї.

І я припадаю до неї вустами,

І серцем вбираю, мов спраглий, води.

Без рідної мови, без пісні без мами

Збідніє, збідніє земля назавжди.

І я припадаю до неї вустами,

І серцем вбираю, мов спраглий, води.

Без рідної мови, без пісні без мами

Збідніє, збідніє життя на землі.

Одна Батьківщина і двох не буває,

Місця, де родилися, завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває,

Той долі не знайде в житті

Моя Земля

Моя Земля

Закрию очі, і шумлять поля.

Десь жайвір все снує по злату.

Цвіте пшеницею земля,

Благословенна Богом і…багата.

Між колосків шумлять вітри –

Розчісують пшениці коси.

Лелечі гнізда стримують стовпи.
  І неба очі виграють у росах.

За полем видно стежку – ген!

…Неначе стрічка у вінку строкатім

Тече ріка межи років й імен.

Вертає спогад у батьківську хату.

Червоні маки мріють у полях,

Немов артерії у тілі білім…

Цвіте пшеницею моя земля,

Напута з неба дощем спілим.

Земля моя

Земля моя, земля найкраща в світі!
Я твій маленький, тонкий пагінець.
Без тебе я ніде не зможу жити,
Для мене ти і ненька, і мудрець.

Земля моя, мій милий рідний краю,
Тебе я в щасті й горі пізнаю.
Твою красу всім серденьком вбираю
І хочу знать історію твою.

Я хочу знати всі твої джерела
І рідну мову, щирості слова.
Бо ще жива культура, ще не вмерла,
Бо Україна — вічна і жива!

Земля моя, земля найкраща в світі,
Ось тут моє коріння і рідня.
Бо тут мого дитинства сонце світить,
Я тут росту і тут живу щодня.

Земля моя, прекрасна Україно,
Твоєю піснею я серденько живлю.
Для мене ти і вічна, і єдина,
І я тебе всім серденьком люблю!